Здійснено комплексне (семантико-словотвірне, структурне, функціональне, діахронно-синхронне) дослідження історії префіксального та конфіксального словотворення прикметників в українській мові. Виявлені в пам'ятках XI - XX ст. деривати класифіковано за словотвірними формантами, у межах кожного з яких виділено окремі лексико-словотвірні типи (ЛСТ), визначено типологію словотвірних зв'язків формантів з твірними основами, установлено їх семантико-функціональну спрямованість у різні хронологічні періоди, описано основні словотвірні моделі похідних префіксальних і конфіксальних прикметників. З'ясовано час виникнення, етапи розвитку, структурні та семантичні особливості кожного ЛСТ, установлено його продуктивність / непродуктивність, висвітлено долю похідних у сучасній українській літературній мові, частково - у територіальних діалектах.

Розглянуто різні погляди українських мовознавців на поняття "префікс", починаючи з XV ст. і до середини ХХ ст., описано, як відбувалося виокремлення категорії префікса із меж прийменників, якими термінами називали поняття "префікс" у різні часи і різні граматисти.

Проведено семантичний та структурний аналіз власне складних прикметників, виявлених у пам'ятках XI - XIII ст. З'ясована семантика таких похідних, описано основні структурні моделі, визначено походження, шляхи запозичення та адаптації в давньоукраїнській мові.

Здійснено семантико-структурний аналіз складних прикметників з першою основою благо- та другим дієслівним компонентом, виявлених у паміятках української мови XI - XX ст. Зокрема відстежено їх походження та шляхи запозичування, визначено їх семантику і словотвірну структуру в різні періоди розвитку української мови, зіясовано їх стилістичну функцію та особливості використання.